Усі пам’ятають принцесу Діану як “королеву людських сердець” – від її весілля, прикрашеного коштовностями, до скам’янілих останніх хвилин у паризькому тунелі. Вона пройшлася мінними полями, обійняла хворого на СНІД, познайомила нас із жорстокою завзятістю бульварної преси та втілила найбільш пам’ятні аспекти моди 1980-х років.
Але про що часто забувають, так це про те, що Діана також була дуже парадоксальною особистістю. Під чудово збалансованим образом, який вона представила світові, вона боролася з булімією, самоушкодженням і тривалим почуттям нікчемності.
Однією з головних психологічних проблем принцеси Діани була булімія. За її власними спогадами, приблизно за 5 місяців до весілля принц Чарльз мав необережність прокоментувати талію нареченої: “Ой, трохи пухкенький у цьому місці, га?”. “Коли мені вперше заміряли весільну сукню, моя талія становила 29 дюймів (74 см). А в той день, коли я вийшла заміж, моя талія становила 23,5 дюйма (59 см). Я просто танула з лютого по липень”, – розповіла пізніше Діана.
Довгі роки булімія була для неї способом виплеснути нервову напругу через сварки з Чарльзом, і «ліками» від зайвої ваги. Коли Діана нарешті поборола цю недугу, вона почала набирати вагу. До середини 90-х, на початку 30-х років, вона вже була жінкою середньої статури, зовсім не схожою на себе в 80-х. Діана не звикла до дієт (звичайно, проблема переїдання вирішувалася блювотою), тому намагалася регулювати набір ваги фізичними навантаженнями. Саме в 90-х роках її неодноразово ловили папараці на виході зі спортзалу після тренування.
Ще більше здивувала ясність, чесність і глибина, з якою Діана описала свою булімію. “Це схоже на таємну хворобу”, – сказала вона в інтерв’ю BBC у 1995 році. “Ви накликаєте це на себе, тому що ваша самооцінка низька, і ви не вважаєте себе гідним або цінним. Ви наповнюєте шлунок чотири-п’ять разів на день — деякі роблять це більше — і це дає вам відчуття комфорту».
“Це як обійми, – додала вона, – але це тимчасово, це тимчасово”.
Вона сказала, що часто поверталася додому зі своїх офіційних заходів, “відчуваючи себе досить виснаженою”, і що вона відчувала величезний тиск, щоб врятувати свій шлюб, незважаючи на добре задокументовані проблеми пари. “Я кричала про допомогу, але я подавала неправильні сигнали, і люди використовували мою булімію, як пальто на вішалці: вони думали, що це проблема – Діана була неврівноваженою”, – сказала Діана.
Для людей, які не розуміють, чому хтось відчуває себе змушеним переїдати і очищатися, шокуюче вразливі пояснення Діани дали просту відповідь. Вона сказала, що переїдання діє як випускний клапан для тиску та проблем, які інакше здавалися нездоланними.
За спогадами Діани, найстрашніші дні медового місяця чекали на неї відразу після весілля. Це був надзвичайно важкий час для Діани. “Знаєте, це був просто морок. У мене було стільки надій, і вони були розбиті через два дні”, – розповіла про це принцеса в таємних інтерв’ю Ендрю Мортону. Діані успішно вдалося зіграти роль щасливої дружини, але в той час ніхто і уявити не міг, що ця усміхнена молода жінка чотири рази на день переживала напади сильної нервової булімії, а ночами їй снилися кошмари про суперницю. При цьому на тлі сильного емоційного напруження і фізичного виснаження Діана страждала і від перепадів настрою, коли в один момент вона була щаслива, а в наступну – вже похмуро ховала очі. У ті часи принцеса була настільки пригнічена, що навіть намагалася порізати собі зап’ястя лезом.
Ще однією психологічною проблемою для принцеси Діани міг стати прикордонний розлад особистості. Хоча небезпечно стверджувати, що у Діани був цей розлад, докази є переконливими. Найважливішим фактором, який відрізняє прикордонну особистість від людей з іншими розладами, є рання втрата батьків — у випадку Діани — відмова від матері та емоційна відстороненість батька протягом кількох років після розлучення. За життя Діани хтось із близьких до принца Чарльза консультувався як з психіатром, так і з психологом, які зійшлися на думці, що її поведінка “дуже незвично детально підходить під опис прикордонної особистості”.
Наслідки розлучення батьків Діани, безумовно, були травматичними і призвели до проблем на все життя, пов’язаних із покинутістю, тривогою та невпевненістю. Діана часто плакала до і після публічних виступів як через свої високі очікування від себе, так і через очікування глядачів від неї. Вона була схильна до перепадів настрою, булімії, самоушкодження, брехні та неуважності.
Зростаючи серед аристократів, Діана повинна була зберегти молодість – розібратися в собі, а не звертатися за психіатричною допомогою. Принц Чарльз намагався отримати професійну допомогу для Діани, коли вони ще були у медовому місяці. Він організував для своєї нареченої прийом до психіатра, який призначив їй транквілізатори, від яких вона відмовилася. Пізніше Діані дали Прозак (флуоксетин), який вона приймала нетривалий час. Натомість принцеса багато років приймала снодійне.
Саллі Бедделл Сміт описує принцесу як таку, що потребує “постійного вираження любові та впевненості в поєднанні з твердими нагадуваннями про те, що вона повинна поводитися відповідально і що її дії мають наслідки”.
Експерт, близький до принца Чарльза, сказав, що Діана страждає на психічне захворювання і тому заслуговує на співчуття. Він заявив: “Справді не було хорошої принцеси Діани. Була або дуже девіантна людина, або хтось був психічно хворий. Діана, безумовно, страждала від прикордонного розладу особистості, а це означало, що вона не завжди несла повну відповідальність за свої вчинки».
Незважаючи на незрілість і раннє травматичне сімейне життя Діани, ставлення до неї з боку королівської сім’ї, невпинне висвітлення в ЗМІ та лестощі публіки, Діана не може не заслуговувати на повагу за мужність, яку вона проявила в негараздах. Протягом усього свого життя вона співчувала хворим, вмираючим і безправним. Її здатність спілкуватися з людьми давала їм розуміння, надію та підтримку. На жаль, Діану висміювали і називали «гавкаючим божевільним» ще за життя, а тепер і в деяких біографіях і статтях.